?

Log in

No account? Create an account

Вуличний Університет. Хмельницький

Recent Entries

8/16/11 08:20 am - erizonah - Вуличний 13.08

 
   

Багато хто з Хмельничан, минулої суботи, десь між 16-ою та 18-ю годинами, прогулюючись у сквері імені Шевченка, зупинявся біля доволі незвичного для парку явища.

 Близько десяти мольбертів,було розставлено на траві, недалеко від пам’ятника Шевченку. А на них  красувалися акварельні малюнки. В основному на малюнках були зображені звичайні вулиці, звичайні багатоповерхівки, звичайні забори,усі звичайнісінькі  але такі знайомі…

Справа в тім, що  Вуличний Університет проводив виставку етюдів, які відображають мікрорайони нашого міста. Етюди малювалися в рамках проекту «Пленер нарайонє» ,.

 

Read more...Collapse )

 


 

7/15/11 08:58 pm - erizonah - Шоста зустріч Вуличного Університету.

Вже традиційно цієї суботи, у парку Шевченка, відбулись заняття Вуличного Університету.

 «Студенти» Вуличного – молодь міста, близько сорока хлопців та дівчат, зібрались послухати Олену Михайловську – викладачку кафедри дизайну ХНУ – її лекцію «Суспільство одноразових стаканів» та Тамару Злобіну – експертку з гендерної політики в Україні, яка запропонувала тему щодо гендерних стереотипів.

«Суспільство одноразових стаканів»

 

Read more...Collapse )

6/27/11 11:32 am - erizonah - Четверта зустріч Вуличного Університету в Хмельницькому.


Знову невелика зона на території парку ім. Т.Г.Шевченка перетворюється на майданчик для дискусії, знову здивовані та зацікавленні погляди перехожих, знову деякі з них зупиняються і стають слухачами,  ба, може, й учасниками.

Незважаючи на дощ та холодний вітер, четверта зустріч Вуличного Університету відбулася. І відбулася саме на вулиці – під козирком літньої сцени, , що біля кінотеатру ім.Шевченка. На цей раз, оскільки було прохолодно, більшість слухачів сиділи на стільцях, які Вуличному люб’язно надав Будинок Культури.
Основна тема четвертої зустрічі – «неолібералізм» – була окреслена у доповіді Федора Устинова:
«Неолібералізм – всесвітньо функціонуюча протягом 30-ти років економічна модель, що прийшла на заміну т.з. Кейнсіанській економічній моделі та характеризується поступовим усуненням держави від управління економікою, а тим самим й від регуляції соціального стану в країнах. В рамках цієї моделі рішення щодо економічних, а тому іполітичних, культурних, соціальних питань все частіше приймається транснаціональними корпораціями – тобто бізнесом...»
далі...Collapse )

6/27/11 01:52 am - erizonah - Street University. Khmelnytskyi.

Street University. Khmelnytskyi.

 

Street University casts doubt on the walls.

Walls as protection against what might be called nature – power not depending on a man. Walls left by people: they denied them by their practice. Instead, they settled with themselves walls of estrangement fortresses, created in the context of the same practice. The walls of separation and status, which are aimed to protect status and separation, to protect man from man, the walls, which eventually became out of human control.

 

Street University casts doubt on the diploma.

Diploma as a document that certifies the human knowledge today does not exist in Ukraine. Today we see a diploma, rather, as the discount card purchased in the knowledge market, which gives a certain number of points (not nearly advantageous one) in each sale of themselves as labour force. The elementary marketing trick. Discounts given by this document are directly proportional to the number of funds laid in it. And it is quite clear, that free diplomas provided by the state offer free job as well in the context of dilapidated state corporation, which levels all four - five years spent on gaining this discount.

 

Street University, therefore, casts doubt on the existing education system.

Our education system adjusts to each time new market walls, breaking the reinforced concrete of Soviet operation style. Constant conversion of the system, as well as the person in it, certainly oriented on all four market sides, distorts the very system of knowledge. Because here knowledge turns only into the list of functional rules for this or that profession. As the instructions to use your muscles, nerves, brain within the framework of work time and space. As the constant reminder of the hierarchy of individuals, where the user place and guide path / distance / field of possible movement are clearly specified. The knowledge provided by this system is a corporate instruction manual for exploiters and exploited. It does not explain reality, and all the more does not change it.

 

Street University casts doubt on the existing system of human relations.

But later about this.

6/18/11 02:12 am - erizonah - Презентація 3-го випуску журналу "СПІЛЬНЕ"



6/16/11 09:30 am - erizonah - Презентація 3-го випуску журналу "СПІЛЬНЕ" в Хмельницькому.


15 червня в моно-театрі «КУТ», відбувся презентація 3-го номеру журналу соціальної критики «Спільне». Новий випуск присвячений проблемам сучасної освіти. Перед презентацією члени редакції видання провели зустріч з учасниками самоосвітнього проекту  «Вуличний Університет» на якій проконсультували хмельницьку молодь з приводу методології соціальних досліджень.

Незважаючи на гарячу пору сесій та ЗНО, молоді хмельничани знаходять час і  для самоосвіти. На зустрічі з київськими соціологами, що проходило безпосередньо перед презентацією «Спільного»,  були обговорена низка питань пов’язаних з роботою соціологічної лабораторії – підрозділу «Вуличного Університету».  В ході спілкування були визначенні головні способи збору інформації, та специфіка дослідження саме трудових відносин в невеликих виробничих підприємствах,  які складають левову частку виробничого сектору в Хмельницькому. В якості прикладу вдалого і широкого висвітлення подібної теми, кияни дали ознайомитись присутнім з методикою і результатами аналогічного дослідження, що проводилось в США десятиліття тому.

Повертаючись до 3-го номеру журналу «Спільне»,  хочеться із задоволенням зазначити, що поряд з широким охопленням стану освіти в світі (США, Франція, Росія, Парагвай, Швеція, Німеччина, Австрія, Канада, Англія, Бразилія), випуск містить досить багато матеріалів, що торкаються саме української освіти та останніх подій навколо неї. Ще одним плюсом випуску, на який слід звернути увагу є те, що окрім констатації проблем редакція пропонує читачеві ознайомитись з системними причинами що їх породжують, а отже, й окреслює можливі кроки на шляху їх подолання.

«Питання освіти знову на порядку денному. Воно викликає дедалі більше суспільного резонансу, примушує кожного стати на певну позицію і відстоювати її. В Україні цьому посприяв галас навколо особи міністра Табачника, але невдовзі наголос на «українофобії» змінився широкомасштабними протестами студентів та вчителів, що висувають соціальні та системні вимоги. На Заході студенти вже кілька років чинять опір неоліберальним реформам, через які університет, одна з найстійкіших інституцій європейської «соціальної держави», стає дедалі більш подібним на бізнес-корпорацію. На можливе спрямування подальших реформ натякають плани російського уряду зробити платною ще й середню школу» - пояснює актуальність  теми випуску редакторка журналу Анастасія Рябчук.

Викладачка одного з навчальних закладів Хмельницького зауважила, що тема «корупції, без якої сучасну систему освіти в Україні неможливо уявити», майже не розкрита в номері. На це Віталій Атанасов, дописувач журналу відповів: «підбірка матеріалів нашого випуску про освіту в жодному разі не є вичерпною. Але ми намагались привернути увагу до різних аспектів освітньої проблематики і показати різні критичні підходи до неї. В будь-якому випадку, аналіз освіти є одним з пріоритетних для журналу «Спільне», отже, якщо хмельничани мають бажання долучитися до розробки  теми – ми завжди відкриті до співпраці».

Знайти в Хмельницькому свіжий випуск журналу соціальної критики «Спільне» можна в кав’ярні-книгарні моно-театру «КУТ», що знаходиться за адресою вул. Проскурівського Підпілля 34.


6/14/11 10:58 am - erizonah - ЖУРНАЛ «СПІЛЬНЕ», № 3: Політика освіти

Originally posted by _jerzy at ЖУРНАЛ «СПІЛЬНЕ», № 3: Політика освіти

Вступ до третього випуску

Питання освіти знову на порядку денному. Воно викликає дедалі більше суспільного резонансу, примушує кожного стати на певну позицію і відстоювати її. В Україні цьому посприяв галас навколо особи міністра Табачника, але невдовзі наголос на «українофобії» змінився широкомасштабними протестами студентів та вчителів, що висувають соціальні та системні вимоги. На Заході студенти вже кілька років чинять опір неоліберальним реформам, через які університет, одна з найстійкіших інституцій європейської «соціальної держави», стає дедалі більш подібним на бізнес-корпорацію. На можливе спрямування подальших реформ натякають плани російського уряду зробити платною ще й середню школу.

Освітні інституції змінюються вже давно, але тривалий час ніхто не хотів цього помічати – на це жаліється, зокрема, Крейґ Калхун, чия стаття відкриває випуск. Трансформація університету відбулась поступово і далеко не завжди можна було передбачити наслідки змін. Хороші, на перший погляд, наміри – патентування результатів досліджень, студентська мобільність – обернулись протоптуванням стежок для злиття освіти і бізнесу, на користь останнього, безумовно. Не всі зміни, що стались, можна звести до загальників на зразок «комерціалізація» чи «корпоратизація», але саме ці два слова чи не найкраще вказують на панівні тенденції. Деякі заклади навіть успішно «глобалізуються» цілком у стилі транснаціональних корпорацій: це засвідчує приклад Нью-Йоркського університету, описаний Ендрю Россом.

 

даліCollapse )

Загальна інформація та архів журналу соціальної критики «Спільне»

ДЕ МОЖНА ЗНАЙТИ ЖУРНАЛ «СПІЛЬНЕ»?

 

ДОБІР МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ НАСТУПНИХ ВИПУСКІВ


6/14/11 09:23 am - erizonah - Вуличний Універ в Хмельницькому. Зустріч друга.

11 червня в рамках Хмельницького Вуличного Університету відбулася друга зустріч. Як  і попереднього разу подія відбувалась в сквері ім. Шевченка і, не зважаючи на похмуру погоду, зібрала біля 30 учасників. Захід розпочався презентацією свіжого номеру літературно-художнього видання «Про STORY», присвяченого проблемі міського публічного простору та боротьбі за нього.

Євгенія  Бєлорусець, дописувач видання: «Що спонукало нас присвятити номер тематиці вуличного простору? Перш за все, те, що в україномовній літературі ця тема практично не висвітлена, або якість цього висвітлення є незадовільною. Тому ми намагалися не тільки внести переклади класичних текстів, але й отримати коментарі від українських дослідників й митців. Наприклад ми розмістили тексти Вальтера Беньяміна, без якого взагалі неможливо уявити сучасну науку про міський простір, а поряд з ними опублікували нашу розмову з Сергієм Жаданом і Оксаною Забужко. В цілому, нам здається що межі між мистецтвом, політикою і наукою є абсолютно штучними, тому, в номері присутні праці які можна віднести до будь-якої з цих «галузей» суспільної думки».

За словами Катерини Міщенко, редакторки видання, що на прикладі Києва ілюструвала комерціалізацію громадського простору в центрі міста - головне, що потрібно для боротьби з крупним капіталом, претендуючим на захоплення тих чи інших ділянок, є готовність до тривалого протистояння, яке забере багато часу, та зусиль. Найбільш вдалим прикладом такого протистояння є відвоювання в забудовників Пейзажної Алеї. Це стало можливим завдяки широкому залученню митців, соціальних активістів, журналістів і громадськості в цілому до цього процесу, а також завдяки декільком рокам вуличних акцій, публікацій та інших активних дій. Наразі Пейзажна Алея замість будівельного майданчика являє собою місце зустрічей, мистецький простір і об’єкт пильної уваги місцевої громади. Проте на сьогодні  прикладів ефективної боротьби дуже мало. Антизабудовний рух на Україні тільки формується.

Другим етапом зустрічі був семінар з практичної соціології, якій провела хмельничанка за походженням, магістр соціології ЛНУ ім. Франка, Юлія Гілевіч. «Проживаючі постійно в одному місті, рухаючись постійно його вулицями рідко звертаєш увагу на назви цих вулиць, або не надаєш їм значення. Проте, незалежно від особистого ставлення кожного окремого жителя міста, ці назви формують уявлення про місто на рівні спільноти, в якості колективного уявлення городян про себе і своє місто. Ця обставина змушує замислитись чому вулиці носять ті чи інші назви. Відчутний вплив на на маркування публічного простору в такій спосіб здійснює місцева влада, ініціюючі ті чи інші перейменування вулиць, майданів, встановлюючи ті чи інші пам’ятники. У Львові це помітно більше, ніж в будь-якому іншому українському місті, проте фактично це загальна практика яка має місце і в Хмельницькому. Тому повернувшись в рідне місто, я, під дещо іншим кутом, спробувала подивитися на назви вулиць і їх зв'язок з колективною ідентичністю хмельничан. Тому я запропонувала відвідувачам Вуличного Університету провести аналіз назв центральних вулиць Хмельницького».

В результаті класифікації назв вулиць було виявлено, що назви найбільшої частини пов’язані з історичними постатями; з періодів до яких відсилають ці назви найбільш «популярними» є ХІХ століття і Велика Вітчизняна Війна; більшість осіб, що їх імена носять вулиці, народилися в Хмельницькому, або на Україні. Цікавим виявляється один з висновків, яких дійшли учасники дослідження: назви вулиць міста Хмельницького створюють картину в якій історія постає персоніфікованою, адже назви відсилають нас не до події, а до конкретних учасників цієї події, що в свою чергу, певною мірою закріплює в суспільній свідомості культ індивідуального героїзму і стверджує високий ступінь впливу окремих особистостей на хід історії. Проте назв, що фіксують колективності та їх дії майже не має (вулиця Проскурівского Підпілля проти 17 центральних вулиць названих на честь конкретних осіб).

Отже, Вуличний Університет запрошує всіх бажаючих долучатися до його зустрічей. Нагадаємо, що зустрічі відбуваються щосуботи в сквері ім. Шевченка і розпочинаються о 16.00. Наступної суботи відбудеться заняття на тему «Історія визвольного негритянського руху 40-70-х років в США», доповідач Сергій Кірічук, дослідник визвольних рухів в країнах Африки та Латинської Америки, громадський активіст з міста Київа. Другим етапом заходу буде лекція Наталі Вітвіцької, викладачкі ЧТЕІ КНТЕУ  «Філософія як турбота про себе».

6/5/11 12:55 am - erizonah - Відкриття Вуличного Університету в Хмельницькому

 
Люди, що відпочивали у сквері ім. Т.Г. Шевченко у п’ятницю , 3-го червня, раптово полишили теми своїх розмов, призупинили прогулянку, на кілька хвилин перестали їсти морозива й зосередили свою увагу на незрозумілому, на перший погляд, дійстві: хлопці та дівчата у випускній формі випускали в повітря об’яви з пропозиціями купівлі/продажу дипломів. Тим самим учасники перфомансу наголошували на тому, що сучасна система освіти зводиться до банальної гонитви за дипломом, а сама освіта стрімко комерціалізується.
Після чого Денис Панкратов, один з ініціаторів проекту,  задекларував засади на яких планується взаємодія між учасниками Вуличного Університету: « Сьогодні навчання в Університеті перетворене в постійне завчання, тупе повторення слів викладача, що схожий більше на банкомат, який бубонить одне й те ж саме, доки в нього не всунуть гроші(принаймні половина з педагогів). А знання, що ти старанно завчаєш усі чотири роки, все частіше видаються беззмістовним «бла - бла – бла». Вуличний Університет, пропонує поставити запитання – чому це так? Що це за система освіти, та що це за суспільство, підтримуюче цю систему?! Вуличний Університет, тому, пропонує ставити під сумнів міфи та стереотипи, що нас оточують, вивчати дійсність, а найголовніше -  змінювати її».
Далі відбулася лекція з історії виникнення лібертарної ( вільної) педагогіки, що стихійно перейшла у дискусію.  Питання авторитаризму в освіті вивело присутніх на більш широку проблему  - відносини ієрархії і домінування взагалі, що й було відразу запропоновано винести в якості теми однієї з наступних зустрічей.
Другу частину зустрічі учасники присвятили семінар-грі «вуличний театр. Перевірка на міцність». Завданням семінару було отримання реакції перехожих на нетипові ситуації, які створювались для них гравцями. Молодь поділилась на декілька груп і розійшлась по центру міста. Ідеї «провокацій» кожна група розробляла самостійно: пропонували жителям міста приєднатись до спроби пересунути руками будівлю слідчого ізолятору з центру міста, виносили під виглядом товару дівчину через касу супермаркету,  вишикувавшись в колону слідували за довільно обраними перехожими з проханням не обертатись,  імітували побиття одного з гравців посеред вулиці, створювали живий лабіринт на пішохідних зонах.  Результати, отримані в процесі дослідження за допомогою театральних засобів,  наразі обробляються і систематизуються.
В цілому захід пройшов бадьоро. Учасники виявили бажання й надалі відвідувати зустрічі Вуличного Університету, а також запропонували декілька тем для обговорення в майбутньому. 
Подальші зустрічі будуть проходити  щосуботи в парку ім. Шевченка о 16:00. На наступних зборах Вуличного Університету, 11-го червня, відбудеться презентація  нового випуску літературно-художнього видання «Про STORY» присвяченого освоєнню міського простору, а також семінар з практичної соціології, який проведе соціолог  зі Львова - Юлія Гілевіч.
Powered by LiveJournal.com